Присвята Левку Дутковському в день його 30-тиріччя

В нічному спокої —
Неспокій.
Бентежні гами в серці стукотять.
Час не для нього, спокій не для нього,
Пісні Черемошу із гір дзвінких летять.
Вливаються у вікна, що невгасно,
Очима гір в гнізді мелодій
Ніч не сплять,
Весняно, літньо, зимньо і осінньо
Снагою творчого неспокою горять.
Заглянути не кожен може в вікна,
Не кожен може працю осягнути,
Роками там кувалась пісня-криця,
Щоб переможно в людях задзвеніти.
Тепер злетіла,
Неповторно-щира,
В пориві гір до неба
Велично, всевладно,
Летить світами свіжим, гірським вітром,
Про край співає,
Рідний, незрівнянний.
І добрі люди знають,
Що горить в тих вікнах,
Хто іскри з кременю скелі креше —
Теж.
Хай сила Черемошу незборима
Без океану в ній буяв меж.
Тож дай творцю снагу
Од Сонця невичерпну.
Одвічним полум’ям для рідних гір горіть,
Не падати у відчай,
Знаходить завжди силу,
Не гаснути, як зорі,
А творить.

09.04.1973 р.
м. Вижниця